Олег Соколик - Натхнення йде від того, що ми робимо
Головна || Інтерв'ю
Один з наймолодших і найхаризматичніших керівників одного з департаментів Миколаївської міськради, креативний й амбітний, сильний та далекоглядний - так й іншими гарними словами відгукуються про колишнього колегу міські можновладці, представники та представниці громадського сектору.
Наскільки складно та цікаво відповідати за молодіжну політику в великому місті, як знаходити нові сили й ідеї та як завжди залишатись позитивною цікавою людиною - дізнаємось в Олега Соколика.
- Вітаю, Олеже. Коли починаєш займати якусь важливу, а тим паче, - керівнику посаду, дуже сильно збільшується рівень уваги до кожного слова та кожного кроку від деяких "жовтих" журналістів та "друзів" - одним потрібні антисенсації, іншим - "поговори там за мене...". Чи це напружувало, напружує досі й як "бути добрим для всіх"?
- В першу чергу, діяльність «жовтої преси» трохи перебільшена, - її стільки не існує. Є неякісна преса, але не стільки. Журналісти, загалом, - позитивні та корисні люди, вони допомагають розкривати ситуації, покривають дефіцит інформації стосовно діяльності державних органів й органів місцевого самоврядування. Тому журналісти допомагають у висвітленні подій у бідь-якій сфері.
У моєму житті було дуже багато ситуацій коли «хтось хотів щось вирішити» - можливо, більше 100, скажу чесно - допоміг у 3, бо вони були у рамках закону, але потребували активності та нагадування, інші не згадуватиму 😃
- У кожного з нас є мрії, плани та цілі по життю та повсякдень - ким мріяв вирости маленький Олежка, ким себе бачив у майбутньому випускник школи й якого майбутнього хотілось би собі років через 15?
- Багато ким... діапазон широкий - від професійного футболіста до адвоката, але точно ніколи не бачив себе державним службовцем та підприємцем, але, мабуть, так буває у багатьох, - ми знаходимо себе у тих сферах, де, навіть, не планували працювати.
- Майже в тему - років 15 тому на екрани вийшов крутий серіал "Авантюрист" - у кожній серії головний герой займався новою професією й рятував, через неї, життя людей і цілих країн... Які, чиї й звідки записи ще хотілось би побачити у власній трудовій і чому та через що?
- Я не бачив цього серіалу, але я готовий спробувати щось нове. На разі в моїй трудовій книжці немало записів, до речі, - задумався над тим, де вона зараз.
Завжди цікаво починати щось нове, можливо? результату воно не дасть, але точно дасть досвід, який згодом можна буде використати.
- Уявимо ситуацію - заснули вдома, а ранок розпочався без грошей і телефону десь у південній Бразилії... Як повертатимемось додому й чим зароблятимемо на провіант і квиток?
- Щось схоже на фільм «Гра» - там є така історія, але особисто, як мінімум, сильно панікуватиму та не дуже хотів би опинитися у цій ситуації.
- У сьогоднішньому світі майже неможливо жити та працювати без зв'язків. Як і де знайомитись в Миколаєві з корисними та цікавими людьми, як зберігати контакти крізь роки та чим боротись з підлабузниками та хейтерами?
- Якщо ти довго живеш в одному місті, то з часом маєш велику телефонну книгу, плюс, я рідко змінюю телефони та ніколи їх не губив (поки-що).
Так як місто невелике, то більшість цікавих людей знають один одного, хоча б візуально, а знайомляться вже безпосередньо при зустрічі, - це можуть бути офіційні заходи, тусовки та спільні знайомства.
Щодо хейтерів, то я просто намагаюсь уникати спілкування з неприємними людьми.
- Наскільки футбол й активна фізкультура - важливі складові життя молодого й успішного Олега Соколика й, особисто, більше подобається "ганяти м'яча", чи займатись на турніках?
- Турніки - точно не моя тема, - якось воно мені "не зайшло". Люблю грати у футбол, бо там постійно є конкуренція, до того ж є можливість емоційно розрядитись.
На жаль, в останні 2 місяці не вдавалося регулярно приходити на тренування.
- Чого бракує рідному місту (в різних планах), як залишати молодь творити та працювати в Миколаєві та чим переманювати сюди з інших міст крутих спеціалістів і зірок?
- Бракує дозвілля та комфорту.
Те, що молодь їде з Миколаєва - це нормальна практика, так було майже завжди і не треба з цього робити трагедію, - така доля менших міст порівняно з більшими, питання лише у кількості.
Миколаїв непогано поповнюється за рахунок студентів і в цьому бачу перспективу розвитку для міста, адже студенти, за часту, залишаються там, де навчалися.
- Як і чим Олег Соколик бореться з лінню, де бере натхнення, нові ідеї та сили на їхню реалізацію, якщо навколо все - "сумна журбинка", а твоє бажання змінити місто та світ на краще не розуміють чи активно йому заперечують?
1. Ніколи не ставив собі за мету змінити світ, - потрібно змінювати в кращу сторону себе та своє оточення, якщо вдається це, то можна замахнутися на більше.
Те, що молодь їде з Миколаєва - це нормальна практика, так було майже завжди і не треба з цього робити трагедію, - така доля менших міст порівняно з більшими, питання лише у кількості.
2. З лінню борюся кожен день, та поки ситуація не дуже зрозуміла - хто кого перемагає 😃
3. В цілому, натхнення йде від того, що ми робимо, - якщо справа подобається, то будуть і сили, якщо не подобається, - потрібно терпіти, але бути готовим, що це займе багато часу і результат буде не найкращим.
Фото - Олег Соколик
Спілкувався - Олександр Кахай
Поделиться с друзьями
Почитать другие интервью
Похожие материалы
