- Всі ми полюбляємо переглядати цікаві захоплюючі кінострічки та музичні кліпи з неймовірними сюжетними лініями, безліччю емоцій, гарною грою
акторів та милою вуху, чи, навіть, рідною мелодією. Як ж бо народжуються наші улюблені шедеври й як можна самому спробувати зануритись до світу
кіномистецтва - дізнаємось в молодого амбітного видатного та цікавого режисера - Дмитра Гука.
- - Вітаю, Дмитре. Кожна людина по-своєму приходить до кіно - короткометражного, повнометражного... Як ви стали творцем стрічок?
- Вітаю. Я не можу сказати, що з самого дитинства захоплювався кіно та хотів його знімати. Це відбулось доволі спонтанно, буквально чотири роки тому, коли я
полишив футбол.
В мене був період ступору та невизначеності в житті, я навчався там, де не хотів, й абсолютно не знав, ким хочу стати та чим займатись по життю.
Першим великим впливом для мене став серіал "Втеча з в'язниці", який заразив та заворожив своєю історією та колоритними персонажами. Мені закортіло
самому написати щось подібне, але моїх знань явно бракувало.
Я почав пробувати писати різноманітні розповіді, історії, декламував їх друзям, слухав їхні відгуки та зауваження, я отримував задоволення від цього.
Другим великим впливом став фільм "Втеча з Шоушенку" Френка Дарабонта, - ця історія вразила мене до сліз, історія про людину, який мріяв стати вільним й
маленьким молоточком пробивав собі шлях.
Після цього я захотів вивчати кіно та всі тонкощі його виробництва, - так я наткнувся на курси режисури в Одеській кіностудії, і це стало моїм першим
великим кроком, я б, навіть, сказав - моїм маленьким молоточком на шляху до Києва, де я зараз навчаюсь та роблю перші кроки в творчості.
- Кожен режисер, сценарист, редактор чи, навіть, оператор, шукає собі якогось натхнення для роботи. Що для вас є тим самим
світочем творчого щастя?
- Завжди по-різному, - інколи я знаходжу натхнення в людях, які мене оточують, книжках, музиці, кіно. А, інколи, в самотності, у власних думках,
в своєму минулому. Взагалі натхнення - доволі підступна річ, - буває, ти прокидаєшся зранку й одразу ж починаєш писати, типу, сон тобі наснився,
або у вікні щось побачив, а буває, сидиш, хочеш щось написати, і, начебто, знаєш, чого саме ти хочеш, але не знаєш, як це виразити. Наприклад, як зараз...
Один мій товариш навчив мене знаходити натхнення в чистоті, коли навколо тебе порядок та все лежить на своїх місцях. Але в кінцевому результаті,
натхнення приходить тоді, коли ти готовий до нього.
- Що, на вашу думку, необхідно для того, аби стати крутим спеціалістом у сфері кіно?
- Тут безліч факторів, які цьому сприяють, - в першу чергу, варто дивитись якомога більше фільмів, аналізувати їх, вивчати теоретичну частину та
застосовувати її на практиці, відвідувати різноманітні заходи, пов'язані не тільки з кіно, але й культурою взагалі, завести знайомих, які вже працюють в цій сфері,
бути настійливим, вертким, десь нахабним та дізнаватись про все на світі.
Варто об'єднуватись з талановитими спеціалістами в напрямку кіно, навчатись один в одного, працювати в команді. Головне - не сидіти вдома,
розвиватись, використовуючи теорію на практиці.
Кіно, як і будь який рід діяльності, - це робота, яку необхідно любити. Тоді ти йтимеш правильним шляхом.
- Створення будь-якої відео-роботи - велика праця з, інколи, великим колективом... Як ви підбираєте людей до своєї команди й як потім вдається
з усіма продуктивно співпрацювати?
- Для мене завжди важливим фактором був й є ентузіазм, - в цій сфері маєш бути фанатичним та відданим своїй справі. Коли я бачу, що в людини горять очі й
він цим живе, я вже хочу з ним працювати, й для мене цього достатньо.
- За останні дні інтернет сколихнув ваш кліп-кавер, якщо можна так сказати, на пісню "Стріляй" Святослава Вакарчука - майже 10 тисяч переглядів
за майже місяць, поширення та зберігання в різноманітних соцмережах. Що це для вас?
- Скоріш за все це чуйка, взагалі історія, як ви правильно виразились, кавер на кліп, - доволі цікава.
Мій напарник з режисури знімав власне кіно й я допомагав йому на зйомках, а до цього я рік не знімав нічого. Був такий період, - я пішов з інституту,
мене вигнали з гуртожитку й я почав працювати, якось пробувати стати на ноги в Києві.
Мій друг, оператор "кавер-кліпу" Артем, запропонував мені заселитись до нього на квартиру, - він якраз шукав сусіда. Так і склався наш дует. Й от після
зйомок мого напарника ми якось сиділи в кімнаті, обговорювали та планували диплом Артема й якраз грала пісня "Стріляй", а в мене ідея на цей кліп вже
давно лежала в нотатках. Я запропонував Артему зняти нашу версію кліпу та повернутись до диплому. Через два дні ми вже викопали яму в полі
(в ній вбивають головного героя кліпу - ред.) та вибирали плани.
- Ні для кого не секрет, що процентів 70 успіху картини - це правильно підібрані актори й їхня відмінна робота. Як та де ви підбираєте
своїх героїв у житті?
- В цьому плані далеко йти не довелося, - в нашому університеті є неймовірний майстер - Балабан Олександр Ілліч, - в нього на курсі одні з найсильніших
акторів театру та кіно. Там я знайшов Світлану та Влада (герої кавер-кліпу "Стріляй" - ред.), з якими мені пощастило попрацювати.
Вони вперше побували на знімальному майданчику та достойно впорались з поставленими задачами, важкими умовами зйомки. Більш того, зробивши особистий
внесок у власних персонажів.
- Процес з написання сценарію, підбору команди, акторів, обладнання, зйомок та монтажу - робота від світанку до світанку. Де ви знаходите сили
та наснагу творити й не здаватись?
- Якщо я здамся, то муситиму повернутись до Одеси, а я не хочу йти на такі жертви) Я просто запевнив себе в тому, що назад шляху нема, - це як "бачу ціль,
не бачу перешкод", - ось під таким слоганом я й живу. Звісно, велике значення має колектив, з яким ти працюєш, люди, які змушують тебе вірити в те, що ти
робиш, й ти з тобою до кінця, не зважаючи на всі складності та перепони. Ось це - основне джерело сил, який стимулює мене, змушує працювати та рухатись
далі.
- В Україні до негативних подій на Сході у великих містах нашої країни часто відбувались різноманітні кінофестивалі.... Чи були ви їхнім конкурсантом,
чи змагались за звання переможця в іноземних проектах?
- Ні, але це все ще попереду.
- В нашій країні бракує якісного кіно- та телевізійного продуктів. Чи планували ви зайнятись заповненням цієї ніші?
- Звісно ж планую, - а як інакше?! На мою думку, якщо ти не замислюєшся про це, то нащо цим взагалі займатись? Хочеться бачити в Україні
якісний контент, який зможе конкурувати з іншими країнами. В нас достатньо багато талановитих спеціалістів, про яких, на превеликий жаль, ніхто не знає,
а якщо й знають, то в доволі вузькому колі. Або ж, вони змушені працювати закордоном, де платять справжні гроші та цінять їхню працю, але, думаю, вони
все одно мріють працювати на такому самому рівні в себе на батьківщині.
Тому хотілось би знищити стереотипи про низький рівень розвитку кіно в Україні.
В Україні можна та варто знімати кіно.
- Чи маєте ви заповітні творчі й особисті мрії, до здійснення яких ви стараєтесь та працюєте щодня?
- Мрія - це мій основний двигун процесу. Я вірю, що думки матеріальні, але ще більше я вірю в те, чим я займаюсь, й я над цим працюю.
Цієї зими ми з моїм напарником закінчили роботу над сценарієм повнометражного фільму, над яким працювали два роки та, можна сказати, що він є
нашим флагманським проектом. Наразі ми шукаємо фінансування серед приватних осіб. Також є декілька сценаріїв до короткометражок.
Паралельно, ми з нашою знімальною командою відкриваємо власну продакшн-студію "Майстерня №5", де, с початку, плануємо займатись кліпами та
рекламою, але в майбутньому - в нас великі плани в області кіно та телевізійних проектів.
Перефразовуючи по-своєму одного з персонажів фільму свого гарного товариша - "Скільки ідей вже готово, залишилось тільки їх реалізувати".
- Що б ви могли побажати юним та починаючим кіноманам та всій Україні в цьому й наступних роках?
- Я сам ще починаючий режисер, й я сам маю ще вчитись та навчатись протягом всього життя. Можу сказати те, що щодня я кажу собі - маєш любити те, чим
займаєшся та вірити в успіх.
Головне - не здаватись на половині шляху, - працюй та йди до кінця.
Гарного вам кіно!
(Фото - Дмитро Гук, Микола Засеев)
