Кожен з нас мріє про довге щасливе здорове життя, але лишень одиниці піклуються ним та займаються фізкультурою задля попередження та профілактики
різноманітних захворювань. Думку професіонала з цього й інших питань з сучасної медицини ми вирішили дізнатись в головного лікаря та генерального
директора запорізької Багатопрофільної лікарні "ВітаЦентр" - Андрія Євгенійовича Маляренка.
- Вітаю, пане Андрію. Почнемо з доволі банального питання - як і чому ви вирішили прийшли до медицини?
- В моєму житті склалося два фактори, які зумовили прихід до медицини. Перший - це хвороба в дитячому віці, і коли лежав у стаціонарі, мене вразила
ця професія. Другий - моя бабця пропрацювала в тодішній 7-й медсанчастині (теперішній ВитаЦентр) лікарем 50 років. І саме ці два фактори вплинули на моє
подальше професійне становлення, ким мені бути по життю.
.jpg)
- Кажуть, що різні професійні покоління, в тому числі й медиків, кардинально відрізняються поміж собою. Як би ви могли охарактеризувати
сьогоднішніх майбутніх лікарів?
- Взагалі-то так, але все залежить від самих студентів, серед яких є й приємні виключення.
Наприклад, коли ми набираємо собі спеціалістів, то беремо не тільки тих, хто підходить під наші строгі вимоги, але й беремо молодих лікарів-інтернів. Вони
проходять за наш рахунок два роки навчання в Школі Клименка, отримують стипендію від ВітаЦентру, ми їм надаємо потужну базу для навчання, брати практичну участь
в операціях. І саме з цих осіб ми відбираємо собі найяскравіших.
Ми бачимо: а) за ці два роки їхні здатності, а, найголовніше - їхні позицію та бажання стати гарними висококваліфікованими лікарями, медиками, яких не
цікавлять виключно фінанси, але й здоров'я пацієнтів.
У будь-якому випадку першопричиною має бути надання кваліфікованої допомоги, тобто розглядати пацієнта як людину, якій ти робиш потрібні речі.
Тільки через це прийде признання у вигляді заробітної платні.
В цілому рівень сьогоднішніх випускників медичних вузів не влаштовує, бо, видимо, пріоритети трохи зміщені в сьогоднішніх спеціалістів. Якщо раніше це було
повне занурення в професію, чергування, ургенство, операції ще зі студентської лави, то зараз це значно менше виражено. Розумію, що часи зараз трохи інші.
Тих молодих медиків, в яких очі "горять" - їх мало...
- Чи можуть, наприклад, студенти третіх-четвертих курсів прийти подивитись реальну робота та взяти участь в операціях, як у вашій Школі професора
Кліменка?
- Ми є базою для Запорізького державного медичного університету й студенти приходять до нас на п'ятому-шостому курсі на чотири різні кафедри. Основна - це
госпітальна хірургія професора Кліменка. Тобто, всі студенти можуть пройти тут практику, але відбирає для себе, коли вони вже стають лікарями-інтернами.
Для студентів, просто, трохи інші пріоритети мають бути, ніж для молодих спеціалістів - це успішно закінчити навчальний заклад, отримати широке поле
знань з медицини, а потім вже, в інтернатурі, визначитись зі спеціальністю.
- "ВітаЦентр" - доволі великий комплекс. Наскільки важко контролювати та відслідковувати все і всіх, щоб працювало як налагоджений механізм?
- Як і на будь-якому підприємстві, є складності й є розуміння, як вони вирішуються. Знов таки, дуже важливо, хто з тобою працює, тобто підбір не тільки
крутих спеціалістів-медиків, але й спеціалістів-організаторів з медицини, вспоміжні служби... На даний момент можу сказати, що всі ці процеси налагоджено й
контролюються мною особисто виключно за ключовими показниками, бо в нас справді високопрофесійна дружня команда.
В нас є система стимулювання й є система мотивації. Безумовно, лікар приходить на роботу, в тому числі, й для того, аби заробити заробітну платню.
Не отримати, а саме заробити. Це один бік, тобто людина розуміє, що чим якісніше вона чи він попрацюють, то отримають більшу зарплатню. Друга складова
- мотиваційна. В нас щорічно відбуваються конкурси як для медичних сестер, так і для лікарів на найкращих спеціалістів. Раз на квартал в нас оновлюється
своєрідний показник - "Пацієнт рекомендує". Тобто це лікарям стаціонару, поліклініки, діагностики, медсестрам за відгуками пацієнтів ми складаємо рейтинг і
раз на квартал ми нагороджуємо тих людей, які отримали найбільшу кількість балів, і вони отримують додаткові стимули.
Також персонал, який в нас працює, вони мають ще якісь свої інші потреби задовільняти, в тому числі й показувати та розповідати своїм дітям, де вони
працюють. Для співробітників проводимо своєрідну акцію "День відкритих дверей для співробітників", де всі охочі зможуть побачити чим займаються батьки.
Можливо, хтось потім з них також стане медиком.
- Чи можлива, на вашу думку, якісна безкоштовна державна медицина?
- Тут все залежить від співробітників. Є дуже багато прикладів, коли в державних та бюджетних закладах працюють неймовірні лікарі, натхненно й карколомно
працюють... Мотиви їхні - вони різні... Знов таки, якщо наріжним каменем ставити не гроші, а реальну допомогу пацієнту, тоді це приносить успіх.
Філантропія утопічна. Філантропії не може бути, тому що професійний лікар має мати можливість витрачати гроші, в тому числі, й на власну додаткову
професійну освіту.
Це книжки, поїздки на конференції, можливість обміну досвідом зі своїми колегами в інших містах та країнах... а для цього всього потрібні гроші.
Просто країна має створювати такі умови, за яких успішний лікар має заробляти гарні гроші, тоді це буде взаємовигідно. Те, що держава досі робить вигляд,
що вона платить медикам, якраз і привело до тієї ситуації, яка спостерігається в медицині - величезне незадоволення всіх і всім. Тому навіть ми,
приватна лікарня, відмовились від безкоштовних прийомів й операцій, тому що це: а) оплата лікарю, бо не фінансує ні країна, ні місто, ні райони й
необхідно заробляти на оновлення бази й обладнання, на тепло, на електрику, зарплати, поїздки лікарів на конференції та з'їзди закордоном... І ми бачимо по
своїх клієнтах, що люди готові сплачувати, коли навзаєм отримують ту допомогу, на яку очікують.
- Наскільки я знаю, останнім часом ВітаЦентр особливо активно бере участь в благодійних акціях та соціальних ініціативах.
- Коли почались події, наш колектив подумав, чим можемо бути корисними в цій ситуації та прийняли декілька рішень, одне з яких - організація спецшколи
з надання першої долікарської допомоги, яку почали проводити з березня 2014 року.
Досі існує дуже великий запит та попит у мешканців на вивчення принципів та методик парамедицини.
На жаль, в Запоріжжі не викладаються на необхідному рівні широкому загалу такі знання й нема де отримати реальні практичні навички.
Звісно, можна навіть в інтернеті почитати та подивитись відео, а от зрозуміти, як необхідно діяти в тій чи іншій ситуації - ось для цього ми й організували
за рахунок ВітаЦентру курси.
Друга частина - це допомога нашим громадським організаціям і волонтерам, які надають цільову допомогу українським захисникам, особливо 55 Запорізькій
артбригаді. Ми перераховуємо гроші саме тім організаціям, про яких точно знаємо, що вони дійсно допомагають.
- ВітаЦентр раз на місяць проводить "Дні відкритих дверей". Що то за заходи й на кого вони спрямовані?
- Для пацієнтів та всіх охочих ми проводимо такі заходи. Більше ми ставимо за мету освітню діяльність. Тобто, обираючи найбільш поширені захворювання,
такі як гіпертонічна хвороба, інсульти й їхня профілактика, ми хочемо донести мешканцям Запоріжжя ту думку, що медицина не вирішить всіх проблем та
питань, які пов'язані зі здоров'ям та його збереженням. Медицина - це, лишень, 10-15% від загальної картини позитивного результату, всі
ж інші проценти залежать від власного розуміння людиною всіх немедикаментозних способів попереджень та профілактики... При цьому ми кажемо просто -
"Вам необхідно звернутись до лікаря", але й реально показати, чому варто не тягнути й що можна й варто зробити самостійно без походів до лікарів. Тим паче,
попередження та профілактика захворювань завжди легші та дешевші, аніж лікування захворювань та боротьба з їхніми наслідками.
- Що б ви могли побажати хворим, здоровим та всій Україні в 2015 році?
- Мабуть, найголовніше для всіх нас - встановлення проукраїнського миру. Найголовніше - мир. А друге, безумовно, - обов'язково приділяти час для себе, для
свого здоров'я, здорового способу життя. А тут, базова складова - самостійне бажання людини, бо без нього жодна проблема не вирішиться ніким іншим. Тут
варто зрозуміти, чого саме ти хочеш, як це варто реалізовувати й, наприкінці - робити та реалізовувати.
