Ось вже понад 200 років людство важко уявити без кінематографу, й трохи менше - без мультиплікацій. Майже кожен та кожна з нас хоч раз в житті
мріяли створити власний шедевр, який побачили б мільйони, або ж просто малювали схематичні речі на краях полів зошитів, книжок чи альбомів, при швидкому
перебиранні яких виходило щось на кшталт 1D мультика.
Як ж бо стати професіоналом екранів та чи важка така робота - спілкуємось з видатним молодим амбітним кінорежисером і мультиплікатором -
Володимиром Власенко.
- Вітаємо, Володимире. Процентів 70 землян мріють створити власні фільми чи мультфільми. А як ви вирішили таку мрію зробити своєю роботою?
- Вітаю! Я не знаю, як правильно відповісти на це питання. Мабуть, я просто взяв і почав працювати в цьому напрямку, не дивлячись ні на що.
Багато людей мені казали, що дарма я це роблю й що в мене нічого не вийде, щось на кшталт такого. Інколи, навіть, я сам починаю думати, що нічого не вмію,
але потім беру себе до рук та продовжую працювати.
- Як-то кажуть, театр починається з гачка в роздягальні. З чого для вас починаються якісні кіно й анімація?
- Коли я переглядаю гарний фільм, він змушує мене притиснутись до екрану й не відлипати з перших секунд. Альфред Хічкок казав, що на початку фільму
має бути землетрус, а потім напруження має наростати. Просто цей землетрус для кожного гарного фільма виглядає по-різному.
- Скільки, в середньому, йде у вас часу на створення тієї чи іншої роботи й чи може цей процес тимчасово приємно та цікаво "вирвати" вас із життя?
- Час дуже різниться. На "Історію робота R32" пішло півтори місяці, а поточний проект "Космонавт Мішкін" триває вже понад півріччя.
Все залежить від зовнішніх факторів, бо власні роботи ми виконуємо без фінансування та мусиш підлаштовуватись під обставини.
- Ваші роботи неодноразово ставали переможницями різноманітних фестивалів і конкурсів. Чи отримали вони "путівку до життя" через телеекрани?
- Історію робота R32 зараз мають показувати на декількох телеканалах в якості соціальної реклами. В основному ж, місце знаходження наших робіт - це інтернет.
- Ви працювали в різних країнах. Якщо не секрет, де найкраще ставлення до вашої праці було?
- Я не оцінював ставлення до моєї праці, а значить - якщо я не помічав різниці, то її не було. Єдине, що хочеться підкреслити - більшість клієнтів з Європи (якщо
казати про комерційні продукти), то вони абсолютно довіряють тобі як професіоналу. В нас ж бо замовники намагаються тримати під власним контролем
кожен аспект виробництва відео, хоча, частіш за все, в цих самих аспектах не розбираються.
- Якби в майбутньому ваша дитина сказала вам - "Татко, я хочу стати кінорежисером чи мультиплікатором", що б ви їй відповіли?
- Я б купив дитині фломастери, все ж таки :) Якщо серйозно, то тут замало одного бажання - необхідно багато працювати. Тому я б з самого початку похвалив
та став би детальніше спостерігати за творчістю моєї дитини, навчив би якимось штукам, які я сам отримав з досвідом.
- Для того, аби бути провідним спеціалістом, необхідно постійно розвиватись та вдосконалюватись. що ви могли б порадити в цьому плані
режисерам- і мультиплікаторам- аматорам?
- Щоразу, коли я закінчую черговий проект, в мене виникає почуття, що можна було б зробити краще. Мені здається, щось є в цій незадоволеності своїми
роботами. Кожного наступного разу ти дивишся на раніше допущені помилки та стараєшся зробити краще, перевершити самого себе.
Існує думка, що як тільки режисер вважатиме свій фільм кращим, то він одразу ж вмирає як режисер. Я думаю,що це правило справедливе й для інших
творчих професій.
