З самого малечку світ для нас відкривають добрі позитивні захоплюючі казки й оповідання з відповідних книжок. Як відбувається процес від
ідеї до видання книжки, як стати успішним письменником та навчати своїх дітей добру - дізнавались у видатного українського автора - Сергія Гридіна, перед
його від'їздом до зони АТО
- Вітаємо, пане Сергію. Творчі історії багатьох письменників та поетів починаються зі шкільних творів, з особливих життєвих потрясінь чи приємних
емоцій. А як ви прийшли до мистецтва слова?
- Почати власну творчу історію зі шкільних творів у мене не склалося! Ніколи не любив писати стандартно, а у школі в той час вимагали саме так.
Катерина з «Грози» була променем сонця в темному царстві і ніяк інакше. Максим Горький – беззаперечний авторитет, а вірші Маяковського – довершені
та ідеологічно витримані.
Мені ж було цікаво передати хвилювання, емоції героїв, свої думки під час прочитання, а не описувати події, що відбувалися в творі, і робити давно всім
відомі висновки. Тому, після кількох натягнутих «трійок», мені, тодішньому відміннику, довелося повернутись до нормальної практики переписування
чиїхось старих творів або сторінок хрестоматії. Тяга до писання завдяки цьому відбилася надовго і повернулась назад тільки коли мав вже років сорок.
Особливих потрясінь тоді не було. Видно, просто прийшов час або зіграла «злий» жарт славнозвісна «криза середнього віку»!)))
- В одному з інтерв'ю ви сказали, що полюбляєте писати про та для своїх дітей. Як вам спало на думку зайнятись таким й як вирішили
віддати загалу свою прозу?
- Дитина у мене одна! Хоча зараз назвати мого сина під два метри зростом дитиною вже навіть язик не повертається! ) Але кілька років тому він
був трохи меншим, не любив читати і весь вільний час проводив за комп’ютером. Ось тоді я і спробував написати щось цікаве аби відволікти його від
«залізяки» і долучити до процесу читання. Так з’явився “Федько, прибулець з інтернету». Мій Сашко все це прочитав, йому сподобалось і тоді я був
просто зобов’язаний писати продовження!)
А так як він увесь час росте, то потім довелося «творити» для підлітків, а тепер ще й для дорослих.
Спочатку все написане існувало тільки для сімейного користування. Потім якось потрапило до рук дітей друзів, від них до знайомих і пішло далі.
Хтось сказав, що варто спробувати видати твір книжкою. Я розіслав рукопис на всі видавництва, адреси яких знайшов в Інтернеті, але відповіді не
отримав від жодного. Цей процес повторився ще кілька разів, а потім доля звела з «Видавництвом Старого лева» і його головним редактором
Мар’яною Савкою. Я знайшов її номер телефону, передзвонив. Вражена моєю нахабною поведінкою, вона прочитала рукопис і після того розпочалася
підготовка до видання першої книги.)))
- Більшість "експертів" каже та пише, що сучасної української дитячої літератури не існує.. Яка ваша думка з цього приводу й які шляхи
промоції української дитячої книжки ви, можливо, маєте?
- Дитяча література існувала, існує й існуватиме! Незалежно від того чи вона в електронній, чи в паперовій формі. Є багато прекрасних книг і чудових авторів.
Завжди будуть ті хто зачитується книжками Сашка Дерманського чи Андрія Бачинського, мріє над творами Оксани Сайко чи виховує дитину з віршами
Мар’яни Савки.
Варто лише державі і її першим посадовим особам звернути увагу на дитячу книгу, виділити на її промоцію якісь кошти, а ще краще надати пільги
щодо книговидавництва і просто не заважати людям робити свою справу, і процес стовідсотково піде! Про нас вже знають у Європі і не тільки.
Завдяки Інтернету можна просувати майже безкоштовно будь-яку інформацію. Тож доля дитячої літератури залежить від небайдужих, якісних текстів,
а також підтримки держави, яка завдяки читанню та вмінню думати отримає кваліфікованих спеціалістів у різних галузях. Дуже хочу вірити, що у
найближчому майбутньому це станеться!
- В радянські часи було поширеним екраінізувати чи переводити в мультфільм твори сучасників. Чи мріяли або ж планували ви якийсь зі своїх
книжкових проектів перевести у кольоровий рух?
- На жаль, подібних пропозицій не було! ( Хоча дуже хотілося б побачити свого Федька, прибульця з інтернету, в ролі мультяшного героя. Впевнений,
що це був би прикольний мультик, який сподобався б дітям. Не думаю, що це колись станеться, але в житті бувають навіть найнеочікуваніші несподіванки!
Тож, можливо, за деякий час буду сидіти з онуками перед великим екраном і спостерігати за розвитком придуманих мною подій!))
- В дитячій літературі, як і в дорослій, дуже багато напрямків, стилів та форматів... Як юні майстри слова можуть знайти своє покликання в
книготворчості та зробити це своєю професією?
- Якщо покликання дійсно є, то воно саме знайде «юного майстра слова»! )) Людина просто не зможе не писати і легко визначиться зі СВОЇМ стилем! І
тоді варто лише сподіватись, що кількість написаного з часом перейде в якість.
Зробити ж книготворчість своєю професією зможуть тільки одиниці - найбільш талановиті й щасливчики, яких помітить видавництво та ризикне
інвестувати в них кошти. На сьогодні заробляти написанням книг основній масі авторів майже неможливо. Для молодого автора вже є вдачею,
якщо його твір побачив світ, а він для того не витратив жодної копійки власних заощаджень! Хочеться вірити, що ситуація зміниться, а гонорари
авторів обраховуватимуться десятками тисяч у вільноконвертованій валюті!
Я дорослий, але в казки іноді ще вірю!)))
- Ви, наразі, захищаєте Україну від російських загарбників у лавах армії. Чи плануєте по закінченню цієї справи перейти до
військової тематики в своїх творах?
- Зараз тільки готуюсь захищати! Місяць провів у навчальному центрі, адаптуюсь у частині. Наразі проходимо бойове злагодження!
Конкретних планів щодо творчості немає. Зараз мені взагалі дуже важко щось планувати. Вже є кілька оповідань на білявійськові
теми, однак чогось глобального на кшталт «Малої землі» Брежнєва поки що на думку не приходить!)) Час покаже!
- Що б ви побажали літераторам-аматорам, всій Україні та своїм постійним читачам у цьому році й надалі?
- Однозначно, в першу чергу встановлення миру! Ця незрозуміла війна має нарешті закінчитись, а матері і дружини мають
видихнути з полегшенням, не очікуючи страшних звісток про своїх рідних.
Україні – стабільності, спокою, якого нам бракує вже досить довгий час, вирішення всіх проблемних питань.
Ми можемо і хочемо жити краще і заслуговуємо на це!
Літераторам-аматорам бажаю стати професіоналами, знайти власного читача і тримати його біля себе довгий час високоякісними творами!
Своїм постійним читачам хочеться побажати не розчаруватись у творчості Сергія Гридіна, чекати нових книг автора і за рік
(після закінчення служби в армії) зустрітись на їх презентаціях або просто за кавою на якомусь фестивалі! Читаймо, бо ми того варті!)))
