Небесна СотняКуди летиш, без імені душа?Стривай, побудь, послухай як молюся… Полегким вітром крил кудись руша, Прощаєшся і кажеш: "Не вернуся..." Стривай, душа! На захід чи на схід? Скажи, душа, звідкіль тебе чекати? Мине життя, пройде ще сотня літ, а я чекатиму, я буду повертатись! Молитвами, вустами до зірок, з яких ти будеш вічно виглядати! І гострим щемом в обрисах квіток, Які тобі я буду покладати… Прости, душа, за те, що не зберіг... За те що, я не встиг тобі сказати: «Стривай душа, осилимо весь світ! Давай разом! Разом перемагати!» Куди пішла без імені душа? Чому не дочекалася, стокрила? Невже не бачила? Тонка життя межа! Як швидко ти її переступила! Коли пішла у свій смертельний бій, не знала ти, що будеш не самотня. Візьме тебе у свій хоробрий стрій найкраща серед всіх Небесна Сотня. Йому було вісімнадцятьЙому було вісімнадцять -він захищав Україну. Тримав міцно в пальцях сталеву зброю і мріяв не про круті автівки, ноути, фони, айпади... Він воював невміло, але воював за правду! Падали з неба гради, впали і наздогнали. Смерті лихі канонади в серці батьків застогнали. Вернеться син їх додому тихої літньої ночі, не переступить порогу - в нього заплющені очі... Кажуть, той, хто вмирає сміло за Батьківщину Раю самого сягає - він захищав Україну. (В сумній пам'яті Сергію Бойку, 18-річному крижопільчанину, сину України, який не повернувся додому з війни на Сході України...) |
Ми ще поборемосьМи ще поборемось - ми тільки почали!Дивися в небо, Славний Українцю: Допоки сонце понад краєм є, Допоки променем торкається обличчя, Допоки, земле, сходитиме хліб, Допоки колоситись буде поле, Допоки гай під вітрами шумить, Я не відмовлюся від тебе ні на мить! Я не відмовлюся від тебе, вір, ніколи! Ще б'ється серце у воєнній зморіЩе б'ється серце у воєнній зморі!Ще підіймає стомлена рука і жовто-синій, і червоно-чорний, і кличе перемога, хоч й гірка. Славетний мій і праведний народе! Тримай під серцем гострого меча! Над нами зійде сонце перемоги! Вже променем торкається плеча! |
