Життя – наш скарб

Наш світ цікавий, він великий, нездоланний,
А нам здається він жорстоким, часом, - злим,
Ходжу по ньому зовсім безталанний,
А він чекає вже який десяток зим.
Мені здається, я нічого не роблю
І не повинен, бо таких, як я багато,
Життя, можливо, так своє гублю,
Проте сьогодні вихідний, велике свято.
Все зроблять мої рідні, я відпочиваю,
Як та остання простолюдина лінива,
Зірки на стелі безупинно я шукаю,
А тим часом вже йде остання жнива.
До мене все зробили, все відкрито,
І Нобелівська премія мене не жде,
Навіщо ж взагалі вже щось робити?
І телефон, комп'ютер в мене є..
Від мрій кипить моя голівонька,
Натхненно битий час я жду,
Де ходить моя муза сивонька,
Я чай зробив, не дам собі ладу.
Росту, роки минають, - їх не помічаю,
Старію, для мети нічого не зробив
І свято котрий рік я відзначаю,
Життя, пробач, бо зовсім марно я прожив.
Мені була дана можливість величезна,
Та крила вчасно я не розпустив,
Тепер за мною черга довжелезна,
Життя, пробач, роки я марно відходив..
 

Ми – українці

Мені лишень 15, зовсім юна,
Для мене Батьківщина - це родина,
Легендами земля овіяна,
Ненька сива моя єдина.
Люблю я кожен кут і кожну стінку,
І краще України, мабуть, не знайду,
І вранці квіточку барвінку,
Я сколихну і далі садом обійду.
Проте не завжди панство має спокій,
Інші народи полюбляють зазіхати,
І, несподівано, це був наш ярий сокіл,
Це налетіла наша друга мати!
Отак розгнівано, жорстоко, беззупинно,
Вогонь у владі в ріднім краї,
Їм це здавалося безвинно,
Напали на поля наші безкраї!
Проте вони забули одну річ,
Ми завжди славилися бойовим народом,
Вони загнали нас в спекотну піч,
Та дали відсіч вже ми згодом!
Навіщо ви такого наробили?!
Так, вас багато, але марно,
Ви людські хати розбомбили,
Не буде це для вас безкарно.
Не хочете ви миру? Добре, в бій,
Але нізащо вже не відступати,
Бо українцям не страшний фізичний біль,
Вони за Матір інших можуть розірвати!
І сила не в численності, аж ніяк,
А в мужності, патріотизмі та завзятті,
Вони підіймуть переможний знак,
Ніхто й ніщо не стане на заваді!
І нехай через кров, ми відверті,
Бо це ж вони війну цю програють,
Ми своїх тримаємо в серці,
Адже герої не вмирають!!!