Україно, я твоя донька!
А ти мати моя сивочола
Ось тобі моя тепла долонька,
Зоре моя світанкова
Я йду босоніж по росі
Милуюсь аквамариновим небом
Жовто-блакитну стрічку в косі
Я зробила своїм оберегом
Ненько,я дім твій не лишу
В край чужий журавлем не полечу
Я твоя надія, я майбутнє пишу
Твого життя несу свічу
Я твоєю захоплююсь красою
І Карпати, фортеця немов
Ти прокинулась цією весною
Сон відібрала дітей твоїх кров
Лани, поля – твоє тіло
А діти – ніжна душа
В устах від горя все заніміло
Взялась за плечі рука чужа
Одягнеш хустину рясно маками вкриту
В вікні виглядатимеш долю
Вона блукає, сердешна, по світу
І тебе вітер гойда, як тополю
Україно, я в коханні тобі зізнаюсь
Ти – моя найдорожча перлина
І в низькому поклоні схилюсь
Моя дорога і свята Батьківщина
