За роки НезалежностіЗа стільки років незалежності,До волі звикли, мов птахи, До неба синьої безмежності, До висоти... А зараз прагнуть нас скорити, Відрізать крила у душі. Та нам без волі не прожити, бо ми без неї не живі... Здається, світ відрікся нас, мов прокажені ми для всіх. І не вчухає шквал образ, Зі сходу знов зловісний сміх. І, ніби, все вже, обірвалось: Надія, віра і любов... Лише душа не наліталась І проситься до неба знов! Лише ковток, благаю, волі У синьо-жовті небеса. Я іншої не хочу долі... Я УКРАЇНКА!!! Й я жива... ОксанаПисати страшно про війну...Бо розум досі в це не вірить. Немов обірвану струну, Натягує на серці ліра... Там... де сходить сонце, Світанок кров'ю вже омитий. І плачуть в кожному віконці, всі душі тих, що мали б жити. Що стали птахами для Неба! Для рідних ж - болем і стражданням. А хто вони, скажи, для тебе? Невже лиш тінь того світання... Невже все марно і даремно, за що кривава ця зоря, і вирваний на волю демон, в обличчі клятого кремля! Страшно! До болі, до безглуздя, Від крові, в якій наш тоне світ. А ми як зламані галуззя, а ми мов той опалий цвіт... |
Покрово Матінко, помилуй УкраїнуПокрово Матінко, помилуй Україну!!!Cпини проклятих ворогів. Перед Тобою на колінах, а перед ними не зумів... Стріляли в мене й я стріляв, той гріх зжирає мою душу. Вбивали всі і я вбивав, тепер же каятися мушу! Спаси Матусенько рідненька, Таких як я, там, на війні... Додому кожного чекає ненька й колише сина увісні... Прости нас Матінко Покрово! Що любим волю, як птахи, що в кожнім погляді, у кожнім слові шукаєм висоти... Знов тихо плаче УкраїнаЗнов тихо плаче Україна,в очах людей: старих, малих. Душа загублена в руїнах, cпокутує свій гріх... А смуток, мов павук снує, На сході сонце у крові... то все печалі додає і знову сльози по лиці. Ніхто вже не боїться смерті. Та, навіть, це не є страшне, не та печаль, що тихо плаче в серці, а та печаль, що з болі груди рве. Кричу до Неба :"Боже милий! Невже це гріх любити волю? Без неї, наче птах безкрилий, кожен з нас клястиме долю. Помилуй Боже Україну! Бо віра наша ще жива. Хоч і душа іще в руїнах, бо груди рвуть палкі серця". Ми будем жить наперекірМи будем жить наперекір,усім катам, усім тиранам... Ті, хто не чули до сих пір, то знайте - Небо завжди з нами!!! Хай цілий світ за нас не стане, від страху оніміють душі... Та серце битись не перестане, Я ж знаю, житиму, бо мушу... Та не клястиму того брата, що розум втратив від брехні і молиться на супостата, що ходить смерттю по землі... Глухий, сліпий, але ще брате! Дозволь тобі пораду дать: ти, перш ніж з нами воювати, спробуй сам на ноги встать... З колін підвестись і до неба, очей осліплих підійми. Молись, молись лише за себе, Мене ж навік у спокої лиши.. Хочеш, брате, воювати?Хочеш, брате, воювати? - Прапор тобі в руки!Зможеш в брата ти стріляти, то вбивай без муки. Та востаннє любий брате подивись мі в очі, Ти прийшов до мене в хату катом серед ночі. Хочеш брате мого хліба? Чи моєї крові? Топчеш землю батька й діда ти на знак любові? Не прощу я тобі брате, не прощу я зради... Хочеш, брате, воювати,та лиш Бога ради... Не вбивай жінок і діток, бо їм треба жити! Пам'ятай, - є Бог на світі й не зможе простити. А як станем ми до бою, я забуду брате, Що була у нас з тобою земля - рідна мати!!! |
