Далі-тишаЩе трохи й далі-тиша.Не почує ніхто тут думок, А їх небо дедалі сильніше Обертається в німий танок. В ньому спогадів більше ніж віршів. Смуток не тане. Діти як дивна зграя Чиїхось, інших горе-батьків. Але час назад не вертає, І, здається, Вони виховували малюків У яких, нажаль, серця немає. Ось і поїзд його. Ось і в зграї злетілись хмари, Та невпинно рахують дні. Та мелодії гучної гітари Для секунд невблаганно німі. Скоро адреса інша. Намагаючись пручатись завзято, вулиця все дедалі темніша. На годиннику о пів на десяту. Обійми, а Далі - тиша. Все - часВсе - часпоживемо-побачимо, заразом, так і хочется зупинити мить. Незвідану самоту пробачити і не чути як дощ стугонить. Все - час. Від твого народження, та до стуку стрілок цих хвилин. Що відчуваєш ти? Може каяття? Сумний погляд собі навздогін? Сумні істерики, та до когось питань безліч, море недописаних віршів, море по коліно, та ніч, небо, та шалений спів. Як троянди цвітуть ти також захочеш розкритись знов, та вже не почують люди. Тут ти і твоя любов. |
НавесніПоглянь, як тихо цвітуть садинавесні, чи влітку, неначе світло здіймається з неба, і так сподівавшись піти, хтось журиться, та не плаче. Шукаєш пригод і досі знаходиш лише обман. І ось він: вже на порозі. І ти римувати не в змозі з натхненням кричиш: не віддам! А як же, піти, це, здається, також мистецтво. Та годі, будь ласка, не треба зайвих хвилин. Розповідаєш комусь нерозбірливо чесно, що ти ніби не сам, та один. Та ранок з'являється майже нізвідки, а він, недочекавшись, спить. Мені, сидячи поруч, шалено писати про нього кортить. ПтахиЩе ніч і зовсім недалека осінь.Вже з розуму всі посходили птахи. Тут не чекають на майже вірші і не спросять Які ти маєш страхи. Не поддавайся вовсе ненужным желаньям, Не скройся за горечью ярких обид. Покайся, как будто бы сон не случайный, Ведь на утро он будет забыт. Але море чекає тебе в розрахунках, В цікавих картинах на стінах театру. Ти живеш не тільки в моїх віршах, А й в занадто рідких малюнках, В яких, сподіваюсь, мене тобі не забракло. Ведь все, что здесь - это будет тебе Каждая нота хрипотцой отдается в горле Все эти чертовы ссоры не по нашей глухой вине. Ніби дивлюсь на небо з зірками, Та закриваю очі, мовчу. Тут тільки птахи, що шалено літають над нами, Та бавляться досхочу. |
