Сумую по уроках й школі ...
Головна || Історії кохання від читачів
Не можу дочекатись побачити його знову...
Всім привіт. І хоча мої мама та бабця кажуть, що я унікальна й особлива дівчинка, справжня принцеска, але, думаю, я звичайна дівчина зі звичайними почуттями, друзями та проблемами...
Та на відміну від більшості своїх одноліток і поціновувачів рядків з пісні “Школа, школа, я скучаю..”, сумую я, насправді, не за своїми уроками чи-то однокласниками й однокласницями, а саме за НИМ... моїм “сонцем”... новим молодим викладачем у нашій школі...
І тепер не можу дочекатись, аби скоріше закінчилися канікули, аби знову його побачити, почути, відчути аромати його парфюму та тіла. Його посмішка, спокійне обличчя та гарні карі очі, в яких потопаєш...
Вперше я побачила його на великій перерві у березні — він прийшов до нашої школи на клас старше як практикант з історії... звичайний хлопець (навіть дядька, я би сказала), середнього зросту, дуже коротка стрижка - “під нуль”, начебто... ну прийшов, і прийшов...
Але одного разу я почула його голос... цей одночасно грубий і ніжний... спокійний і воркотячий... до дріботок по тілу... почула, побачила і закохалась....
Та й як викладач він дуже крутий — ніколи ні на кого не кричить, пояснює все простими словами, а контрольні та домашні в нього легкі та зрозумілі...
Одного разу я підійшла до нього на перерві та дала записку, на якій було, замість тисячі слів, просто сердечко... я й так майже місяць намагалась змусити себе підійти до нього й освідчитись в коханні... мені вистачило сил тільки донести йому записочкою з цим сердечком, а десятки й сотні моїх віршиків до нього, давно пом'яті й викинуті, попливли по лабіринтах каналізації...
На моє приємне й, одночасно, неприємне здивування, він зі спокійною доброю посмішкою подивився на мене та сказав - “Дякую, мені дуже приємно, але краще ще порадій дитинству та не заморочуйся такими думками — справжнє кохання ще прийде до тебе... гарного вдалого дня” та пішов, заховавши до кишені джинс мою записку...
Через декілька днів за збігом обставин саме він вів у нас урок історії — наша “історичка” поїхалась кудись на тренінги, як сказав нам директор... декілька дівчат та хлопців почали шепотітися, що “наш практикант гей, бо відмовив всім дівчатам в школі зустрічатись”...
І тут, наче сонячний промінь прямо до душі, його голос...
- “Хлопці та дівчата, ще раз всім доброго дня... Сьогодні ми поговоримо з вами про історію стародавньої Київської Русі, але хотів би зробити невеличкий відступ...” і тут він доволі швидко подивився на кожного та кожну в класі, і, начебто, на декілька долісекунд довше, аніж на інших, подивився на мене....
- “У ті стародавні часи, та й, інколи, зараз у арабських країнах, дівчат брали заміж з 7 років... але ми, ж, живемо в Україні, де стосунки для дорослих дозволені з 18 років, тому вам краще зараз ще трохи побути дітьми та насолоджуватись цим пречудовим часом і можливістю навчатись, а не заморочуватись, чому дорослий дядька не зустрічається ні з ким зі школярок. Але мені дуже приємні ваші почуття — дякую — я вас всіх теж люблю по-дружньому та поважаю... А що стосується Києвської Русі....”
а далі я вже не слухала...
.... люблю та поважаю.... люблю та поважаю.... - крутилося в моїй голові
- Андрію Євгенійовичу — перебила практиканта наша Маринка... - от ви кажете - “з 18 років”, але деякі наші дівчата вже зустрічаються з дорослими хлопцями та багато чого вже спробували в сексі... що ви на це скажете?
У класі на декілька секунд зависла тиша...
- Марино, я так скажу вам всім ... дійсно, деякі дівчата за власною волею з 13 років вже мають сексуальні стосунки з однолітками та дорослими, але це проблема для них в наступних планах... - організм раніше починає дорослішати й, відповідно, може постаріти на декілька років раніше, аніж планувалося... в якийсь раз дівчинка може завагітніти, навіть, якщо партнер “вчасно дістане”, бо в хлопців з самого початку акту виділяється “змазка” зі сперматозоїдами, про що ви дізнаєтесь на уроках біології, але вагітна в 13, в 14, в 15 чи 16 — це просто “вбити” свої дитинство та молодість... це можливе погіршення стосунків з батьками через ряд обставин... і ще, немаловажно... це можлива кримнальна відповідальність для дорослих і старших партнерів відповідно до чинного законодавства....
Тому, краще, ще декілька років спробуйте не думати про цю тему та не дивитись таких фільмів, мультфільмів і картинок....” і щиро посміхнувся, продовживши тему уроку...
вагітна в 13, в 14 років... нам, ж, бо, дійсно, всім по 13 та 14 років ще в класі... як, ж, я, дурепа, про це не здогадалася, коли він сказав мені в коридорі “дякую, але краще ще побудь дитиною”...
і тут я стала його ще більше кохати та поважати... недивлячись на те, що він всіх нас, особливо дівчат, постійно тримає на невеличкій дистанції, й не дозволяє нам його обіймати та не торкається ні до кого...
А зараз, от, канікули... я, частенько, мрію, аби в мене, в майбутньому, був такий самий добрий розумний та порядний чоловік... і мрію поскоріше повернутися на уроки до школи, аби знову його побачити, відчути аромати його тіла та парфюмів, почути його неймовірний добрий й одночасно грубуватий голос...
Катя
Поділитися з друзями
Почитати інші історії про кохання
Ділись власними історіями
