Історія, яка не має продовження...

Головна || Історії кохання від читачів

---

єдиною мрією в його житті було хоч ще раз зустрітися з нею поглядом ...

---

Історія яка немає продовження….
Її писали не одна сотня письменників, зачіпляючи найболючіші теми, які інколи зводили з розуму навіть могутній космос.
Після неї не пили глінтвейн у великих дозах, не кохалися під повним місяцем і не доходило до розмов про людські цінності.
Після неї колір очей зливався з кольором зіниці, ставав глибоким, необмеженим. Думки забігали в реальність лише по – особливих випадках, коли боліло. А життя здавалося повністю безглуздим тим, хто ніколи не читав після недоспаних ночей з залипленими від туші віями.
 
Інколи кохання зводило до нуля! Поглинало в свої сіті, колючками обпікало найболючіше місце – серце. А постраждалі навіть не могли здогадатися, що саме з ними відбувається….
 
Вона не носила довгих спідниць і не слухала класичної музики. Її погляд не зупинявся на перехожому, вона з легкістю втамовувала спрагу неприступністю. Слухаючи рок, забувала про особисті плани та реалізацію спонтанних мрій.
Починань у неї було небагато, але часто вони перетворювалися у давно виспівану історію життя.
Вона не любила каву, оскільки вона своїм запахом нагадувала про нього...
 
Він був протилежністю звичного для суспільства світу. Занадто типовий з дивними рисами обличчя, які чимось нагадували Холмса.
Він вмів любити так, що після поцілунку не хотілося повертатися у звичний режим. Прокидаючись від теплого чаю, він знову повертався до роботи. Зайнята людина, як-то кажуть.
Його серце не піддавалося звичним симпатіям, не полювало на жінок з обкладинок, ніколи не забігало вперед, а завжди шукало щось цінне, недоступне світу…
Поки не зустрів її!...
 

… Все закінчилося з першого погляду, з тривкого дихання, з дотику. Але вони гарно дивилися разом, хоча інколи їх ніхто не помічав. А кому потрібні перехожі, які не вірять у те, що кохають?
 
Її Кохання було в нього в долоні а він так цього і не зрозумів. Та єдина яка так його кохала завжди була поруч,на відстані руки. Але йому не вистачило сміливості протягнути її до неї..
Він марно блукав світом у пошуках щастя. У своїх випадкових симпатіях шукав частинку від тої чий образ не сходив йому з думки ні на мить. Він хотів до неї повернутися, але час усе міняє..
Вона на нього вже не чекає, а спішить до того, хто повернув її до життя і в пориві взаємного кохання підніс її до небес.
 
"Вона на це заслужила"- ця думка мало заспокоювала його душу, але інших не було..... їхня історія немає продовження... єдиною мрією в його житті було хоч ще раз зустрітися з нею поглядом і в думках повернутися в той час, коли вона так його кохала, а він.... а він.... кохав так, як ніхто ніколи не вмів…
 
Але це прості, дивні слова яких змиє перше сонячне проміння. Прокинувшись зранку вона і надалі буде слухати рок і засинати під схвилюючий момент недочитаної книжки.
А він і надалі шукатиме її погляд, малюватиме в своїй уяві сотні картин в яких вони разом.
 
Що це? Гордість? Чи прагнення до свободи? ..
 
Мар'яна Шпак (м. Підгайці)
 
Поділитися з друзями
 
Переглянути інші історії про кохання