***

Послухай цю зиму – вона чарівна, під білим покровом снігу, від холоду кожушину дарує зайчатам вона.
Поглянь на замети – там казка сопе й чекає лише нагоди, коли Миколай подарунки знесе у теплі її покої.
А потім почнеться така круговерть, що й годі буде зрозуміти – чи казка до тебе у гості іде, чи ти залишився в ній жити…
Скрипить морозець, санки з гірки летять, і день з нами грає у жмурки. Святий Миколай вже спішить до малят, зима роздає подарунки.
А місяць хитає зимову блакить, і тихо шепоче колядку – Ісусик маленький у яслах лежить, до скорої зустрічі, зранку…
На вікнах малюнки, у хаті тепло, і мами турботливі руки як подих лягають мені на чоло, зима роздає подарунки.
І сотні століть і мільйони років, і вічність, і час, і простори. Зима золотими дзвінками дзвенить. На санях Святого Миколи…