***

І знов твій погляд у моїх думках,
Гірчить сльоза в душі полинним щемом.
І знову рима горнеться до мене,
Немов шукає теплого плеча.
 
І знов ці ночі — темні береги,
Пітьмою лопотять пташині крила.
Я міць думок шукаю дорогих,
Коли безсонням дертися несила.
 
Коли слова печуть мене вогнем
І кличуть в даль шляхи обітовані,
Коли безмовна тиша упаде,
Загубить слід в життєвім океані.
 
Я не зімлію, ні, я не впаду,
Живу, міцнішаю таки у кожнім кроці
В той час, коли над краєм прірви йду,
Щоб краєм серця доторкнутись сонця.