Схилились долі кетяги калини –
Їх вітер хилитає, мов билини.
І капелюхи дерево скидає –
Природа гостю чарівну вітає.
Нарешті завітала осінь ранком,
Їй дощик теплий подає умитись;
Квітки та трави одягають в шати,
У королівські просить ліс палати.
Віночком промайне панянка Осінь,
Впадуть на землю прохолодні роси;
Розгнівається – ось уже і сосен
Посивіли за мить зелені коси.
Попестить все живе теплом і сонцем,
А зранку вже крижинки під віконцем.
Який був дощ і вітер! Бурі сила
Розкидала птахів по небу крила.
Така ця панна, загадкова й таємнича,
Журавликів до вирію покличе.
Хор чорнобривців оду їй співає,
Свій ніжний спів по світу розливає.
