Коли я сяду з смертю пити чай
І подивлюся в очі їй безстрашно.
Одне прошу: на мене ти чекай,
І не втрачай надії легковажно.
Коли пташина вдарить у вікно,
«Не до добра», − старі підкажуть люди.
Та ти чекай на мене все одно!—
Я виживу від підлих зрад Іуди.
Коли земля тікатиме з-під ніг,
І скрапає свинцем додолу небо.
Твоя молитва, мила, оберіг—
Молись щодня. І я вернусь до тебе.
Кінець побачиш, то очам не вір,
То тільки сон, ілюзія, омана.
Я відмолю життя своє у зір
І повернусь назад, моя кохана.
