В пам’ять про загиблу «Небесну сотню»
Мамо, я вже на Майдані
Пробач, що не сказавши, поїхав
Нічого доброго немає в прощанні
Мене серця дзвін на барикади покликав
Не міг я спокійно дивитись
Як нищать мою Україну
Я не раб, щоб диктату коритись
Я краще вільним загину
Ой, мамо, знову стріляють
Моїх побратимів вбивають
Ой, мамо, катів не карають
Їх навпаки захищають
Ой, мамо, ти знаєш як важко?
Боротись за щастя і волю
Не плач, сивочолая пташка
Мені не поможеш журбою
Мамо, ми в наступ ідемо
За мене, рідненька, молися
Ми чорну мару відженемо
Хай тікають туди, де взялися
Ой, мамо, а що це червоне і липке?
Невже смерть прокралася в тіло?
Невже життя несправедливе таке?
І я не завершу правеє діло
Мамо. я ж іще не встиг покохати!
Та ось час настав помирати
А з народу ярмо ще не знято
Та я вірю, що сонце взійде
Над моїм знедоленим краєм
Дим згарищ навіки піде
І літ прожив небагато
І пісня свободи заграє
