Живий етюд в віконній рамі,
Іскристим сяйвом золоченій,
Стоять у білому убранні
Дерева, ніби наречені.
Чарівні яблуні і вишні,
Стрункі ялини і смерічки
В казковий сад неначе вийшли,
Бенкет справляти новорічний.
Старезна груша – що за чудо! –
Розкучерявилась край саду.
Милуйтесь мною, добрі люди,
Несу миттєву вам розраду.
В її верхів’ях місяць грішний
Ріжком за віття зачепився.
Яскріє сяйвом не торішнім,
Єлеєм щойно наче вмився.
Земля в одвічному чеканні
Вся білим пухом огорнулась.
Душа збудилась в сподіванні,
Немов до струн злегка торкнулась.
А ген гуркочуть знову танки,
Одні на схід, другі – зі сходу.
Померкла вмить казковість ранку,
І впали тіні на ту вроду.
І стали струшувати слізно
Дерева дивну ту окрасу,
І став заходить місяць пізній,
Померк і сад, а був же красень!
Усе змішалось в дикім вирі,
Війна гримить вже за порогом.
Невже не можна жити в мирі
Та у гармонії із Богом?
Прости нам, Господи, провини
І всі гріхи людському роду,
Спаси стражденну Україну
І відверни війну на сході.
