16 років. Танок барв.
Мелодія надії.
Міраж кохання, блиск заграв.
Сплав дії й протидії.
Тополі три – забутий кут.
Покликань білий аркуш
Везе 16-тий маршрут
З тролейбусного парку.
Шматочок всесвіту в собі
Обмеживши дверима,
Вусатий електромобіль
Пресує рік в годину.
Б’є неймовірна кількість стуж
В тролейбусне обличчя,
Сп’яніле від жіночих душ,
Смутне від чоловічих.
Крізь вікна дихає обман,
Розлука, сміх, турботи.
Зупинки вибираєш сам -
“Спокуса”, “Храм”, “Болото”.
Ворушиться сумління спрут,
То плай, то пастки сняться.
...Іде тролейбусний маршрут
За номером 16.
