Хто володіє інформацією, той володіє всім світом - так багато років тому сказав письменник і прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчіль. Особливо це гарно ілюструє
останні події в Україні й її внутрішнє та зовнішнє інформаційне поля.
Як розвивається сучасна молодіжна та професійна журналістики, чим живуть провідні медіа-діячі України й їхні поради молодим професіоналам слова - спілкуємось
з Керівником програм нових медіа Громадської організації "Інтерньюз-Україна" - Віталієм Морозом.
- Вітаю, Віталію. На сьогодні ви - крутий спеціаліст і діяч з сучасних медіа. А ким хотіли чи планували стати в дитинстві?
- В кожної дитини, особливо в мене, була одна велика іграшка, яка запам'яталась на все дитинство - це червона пожежна машина. Можливо, тоді я себе асоціював з
цією професією, потім думав стати лікарем, якими є мої батьки... А вже в школі вирішив, що займатимусь чимось дотичним до політики, тому
поступав до університету на політолога.
- Як, тоді, сталось, що ви не стали політиком, а пішли до медіа?
- Коли я поступав до університету та планував бути в Могилянці політологом. Був час дуже романтичний - 90ті, і ми, студенти-першокурсники, почули від Президента університету
Брюховецького - "Я хочу бачити серед студентів Могилянки майбутнього Президента". І ми вірили в світ великої політики, де розумом, інтелектуально докластись до
покращення цього пострадянського ставлення до політики.
Потім, частково, я працював у цій сфері, - аналітична та просвітницька робота в міжнародній організації "Freedom house", яка займалась спостереженнями прав людини, а
також - спостереженнями за виборами. Ми робили дуже багато освітніх проектів, тому цей досвід був для мене важливим.
В сучасному світі дуже розмиваються рамки поміж чіткими царинами, особливо - суспільних знань. Якщо, наприклад, ти працюєш у сфері точних наук, то, в основному,
маєш чітку спеціалізацію - ядерна фізика, хімія, біохімія... А в суспільних гуманітарних науках йде перехрещення, тобто ти маєш паралельно вміти розбиратись і в політиці,
мати аналітичне мислення, ти працюєш з медіа. В мене особисто такий бекграунд [бекграунд - зауваження, коротенька інформація, анотація - ред.], що я перейшов до
сфери медіа, яка є, в деякому сенсі, політичною. Я себе не вважаю журналістом, якщо щось писав, то були окремі колонки, власні бачення, хоча багато працюю з текстами,
і, більше того, всі тексти складаються з основи, надбудови, оформлення, технології, які дозволяють зробити з медійного продукту такий, який легко споживається, бо торкає
окремих читачів чи широку аудиторію, на яких спрямовано цей продукт.
- Ви знаєте українські й американські освіту та молодь. Чи є в нашого молодого покоління засади, сили й умови для якісного покращення країни та наближення
до кращих стандартів?
- У 2012-2014 роках я навчався у Штатах за програмою Фулбрайту, і це коли вже отримав другу чи третю освіту, й це вже була суспільна журналістика. Вона задає стандарти
повсякденної культури побуту - гуманітарний рівень цієї країни такий, що люди живуть не на рівні виживання, а на рівні обговорення ідей, цінностей, що спрямовує людей
на суспільний розвиток. Таке поняття, як "права людини" там майже повністю вирішено.
Кажуть, що існує кілька Америк - прогресивна - East Cost (Східне узбережжя), West Cost (Західне узбережжя), де зібрані всі університети, дослідницькі центри,
технологічні компанії; існує Центральна та більш переферійна, де теж багато чого відбувається цікавого. Але головні стимули для розвитку суспільства знаходяться саме
з боків океанів. В цьому плані дуже цікаво було порівнювати з Україною, бо в нашій країні є оця енергія, яка схожа на тамтешню, бо Америка є доволі молодою країною,
у нас новонароджена Незалежна Україна теж є молодою. Не зважаючи на роки, які були перед незалежністю, в нас є величезна динаміка, і це саме ті люди, які хочуть
щось якісно змінювати й в них "горять очі". Також, серед креативного класу в Україні є дві таких підкатегорії - трохи старші люди, які націлені, щоб боротись, наприклад,
проти Радянського Союзу в сенсі проти зовнішнього та внутрішнього "совка", й існують нове "покоління Незалежності", яке менше рефлексує на тематику
"совок - добре, чи погано?", яким цікаво щось експерементувати та сильно наближувати нашу країну до прогресивного "покоління Міленіуму" - глобального креативного
класу.
- Серед постійних поїздок, тренінгів, стаціонарної роботи хочеться простого відпочинку - чим себе балуєте в такі моменти?
- Поїздки, на сьогодні, це здатність і можливість вийти за межі твого побуту, фізичної локації, - це дуже важливо, бо існує своєрідна необхідність змін, яка приходить через
усвідомлення альтернативи. Люди, які живуть на одному місці, їм інколи важко усвідомлювати, що щось може бути трохи по-іншому. Тому мобільність українців дуже
пов'язана з можливістю побачити щось нове та подальшим бажанням щось змінити в собі та змінювати країну.
В мене дуже часто поїздки є робочими, але завдяки навчанню в Штатах я зрозумів, що таке ефективне використання часу. Щодня бачучи на вулицях Бостону, де я жив,
сотні людей бігають, займаються греблею, їздять на велосипедах, ти розумієш, що це не є просто хоббі чи розваги, а воно є поєднанням способу життя з думкою про себе.
В Америці дуже дорога медицина, тому якщо ти не інвестуєш в своє здоров'я, то потім дуже жорстко розплачуєшся тисячами доларів. Тому поєднання сильного мислення
з прагматизмом "краще займатись масовим спортом", воно теж наштовхує на правильні думки. З США я постійно займаюсь масовим спортом - на регулярній основі ходжу
до спортзали, плаваю. Тому сила інших досвідів - це можливість побачити суспільство з різних боків, його позитиви, хоча в Штатах теж є свої проблеми, але варто
найкраще принести сюди, до України.
- Це все яскраві показники гарної самоорганізації. Як, наприклад, ви боретесь з лінню та небажанням щось робити?
- Лінь, на мою думку, інколи річ непогана, особливо, коли повертаєшся після робочого стресу додому, де ми все асоціюємо з приємним спокоєм, така, собі, зона комфорту.
Як боротись з лінню? - варто себе виштовхувати з рамок своїх нинішніх вмінь та навичок. Тому на Новий Рік, на відміну від чужих бажань, я
загадую собі навчитись в новому році того, чого не вмів раніше, отримати нові якісні навички, навіть, якщо вони тобі, на перший погляд, чужі та непотрібні.
Таким чином для себе ти - розвиваєшся, а для інших залишаєшся цікавим, бо можеш привнести щось нове та класне до життя оточуючих.
- Багато дітей, молоді та дорослих хочуть чи планують змінити на краще суспільство та себе на краще, але їх "обламують" оточуючі своїми порадами та страхами.
Як цим ідейникам не зламатись і прийти до своїх щирих мрій?
- У будь-якому суспільстві, в тому числі, й нашому, є своєрідна "влада батьків", бо родина - дуже важлива соціальна інституція, яка тою чи іншою мірою програмує життя
своїх дітей. Дуже жорстко це видно в дуже бідних суспільствах, де діти розглядаються з позиції інвестицій - коли дитині 6 років і вона йде до школи,
то це - інвестиції в її розвиток, а потім, у певний вік, батьки кажуть "Ти вже дорослий і маєш тепер працювати для нас". У таких випадках дитина не отримує
базовий "пакет" освіти, через що вона може виконувати виключно ручну працю...
Те, що більшість молоді зараз йдуть здобувати вищу освіту - дуже добре, та й її якість змінюється, бо знання, які подають викладачі, можуть бути неконкурентними
або невмотивованими через брак грошей. Взагалі, існує глобальна теорія, що освіта має будуватись, з одного боку, на засвоєнні навичок, а не теорії, а з іншого є
онлайн світ без бар'єрів, але найдорожче, що ти маєш - це час. Тут, якщо ти дисциплінований, то можеш проходити онлайн-курси українською, російською чи
англійською, що трохи підмінює стандартне ходіння до університету...
Необхідно спілкуватись з людьми та розуміти, що все на світі можливо. Тобто, якщо ти захочеш навчатись у Штатах чи Польщі, то, навіть, до тебе самого прийдуть
приватні компанії, які скажуть "Ми хочемо тебе забрати, наприклад, до Польщі", тільки питання, чи якісна це освіта, чи ні.
Головне вміння для сучасних людей - це вміння розпоряджатись власним часом та розуміти, у що ти його інвестуєш.
