Книжка - то справжній колодязь цінної та корисної інформації як для дорослих, так і для дітей. Читати її можна в горах та в долині, на морі та вдома -
вона ж бо не потребує підзарядки чи доступу до інтернету. Як створити власні шедеври - спілкуємось з дитячим письменником - Сергієм Коловоротним.
- Вітаємо, пане Сергію. На сьогоднішній день в усьому світі проза майже зупинилася, книговидавництво знаходиться не в кращому стані, а ваші книжки
завжди у попиті й завжди обговорюються. хто чи що вам допомагає бути успішним?
- Повністю згоден з вами, що книговидавництво в Україні переживає зараз ненайкращі часи. Декілька факторів впливають на ситуацію - і загальний стан економіки,
і відсутність підтримки видавництва дитячих книжок з боку країни, ще й ряд виховних моментів з боку батьків і педагогів. І це - дуже сумно.
Наприклад, в Західній Європі абсолютно інша ситуація, наприклад, в Польщі.
Все це необхідно виправляти, бо всі зацікавлені в розвитку розумового потенціалу наших майбутніх поколінь. А в тому, що книжки необхідні будь-якій людині -
я в цьому ані трохи не сумніваюсь.
В чому секрет успіху моїх книг? - звісно ж, жодних секретів нема. Просто я вкладаю душу в те, що роблю. До кожної книжки, до кожної розповіді, до кожного рядка.
Я намагаюсь передати читачам все найкраще, що є в моїй душі. І щиро сподіваюся, що на моїх книжках виросте ще не одне пречудове покоління!
- Кожен автор якимсь чином приходить до своєї вікової категорії читачів - хтось виключно для дорослих, інші - творять для підлітків, а ваші твори - про дітей
для всієї родини. Як ви вирішили писати саме на таку тематику та для таких читачів?
- Я практично не знаю таких дитячих письменників, які б жодного разу не писали прозу й для дорослих. Дитячий письменник Кір Буличев, наприклад, написав безліч
романів для дорослої аудиторії. Але, все одно, запам'ятався як "дитячий письменник", і це каже про те, що "спеціалізація", все ж таки, існує й дається кожному
письменнику своя.
Мені важко сказати, як я зрозумів, що моя аудиторія - це діти, підлітки, родинне читання. Скоріш за все - просто відчув. З дитинства дуже полюбляв читати дитячі книжки,
вони мене надихали. Я й зараз читаю багато дитячої прози, не забуваю своїх вчителів й досі в них навчаюся - це Юрій Сотник, Юрій Томін, Кір Буличев, Всеволод Нестайко,
Анатолій Рибаков, Валерій Алексеєв, Євген Велтистов, Валерій Медведєв та багато інших.
- Ви - батько декількох чарівних дітей. Чи зачитуються вашими книжками ваші родичі та близькі
та чи чують замість колискової про пригоди ваших героїв ваша малеча перед сном?
- Всі мої книжки вони вже знають напам'ять. Перечитали вздовж і поперек. Останній мій роман "Одаренок" (Одареныш - рос.) вже не просто читав, але й
допомагав мені редагувати старший син - Ян. Цей фантастичний роман було написано якраз для його одноліток, і мені було дуже цікаво, як він його сприйме.
Як виявилося, ще до публікації книги, роман прочитали ще декілька його друзів й одразу ж заявили, що вже чекають на продовження книги.
На превеликі подив
й здивування, останній роман прочитала й, навіть, моя мама, не дивлячись на свою тотальну зайнятість. Як вона пояснила, - "проковтнула роман на єдиному
диханні". І було цікаво дізнатись, що історія зі зникненням в часі та просторі підлітка викликала цікавість навіть у представників старшого покоління.
Що ж стосується книг "Змовники", "Шиворіт-навиворіт", "Чародії", які написано для молодших діточок, я часто зустрічаю повідомлення про те, що ці розповіді
дорослі читають перед сном своїм дітям.
Один татко, навіть, написав, що "після того, як діти заснули, не міг зупинитись і півночі читав книгу й далі, поки не прочитав її до кінця..."
Інші ж ставлять своїм дітям розповіді в форматі радіовистави, яку підготував чарівний автор радіопрограм - Віталій Савкін з Єкатеринбургу. Аудіозаписи
на сьогодні є в вільному доступі в мережі Інтернет.
Наприклад, періодично мої розповіді читає й сам дідусь Стась в програмі "Вечірня колисанка" - для всіх, хто полюбляє слухати казку на
Національному українському радіо.
- Наскільки нам відомо, окрім дитячої літератури, ви також видаєте й власні наукові роботи. Чи легко поєднувати поміж собою такі різні речі?
- В мене декілька наукових робіт. На жаль, роботу над ними вже відсунуто до найдальшої шухляди, бо з науковими відкриттями в Україні ситуація ще гірша.
Я й по сьогодні отримую листи з Росії, Польщі, та, навіть, Німеччини, де цікавляться моїми напрацюваннями, використовують їх в дисертаціях та, навіть,
запрошують взяти участь у захисті своїх робіт. В Україні з цим глухо.
Але мої наукові знання стали мені в нагоді при написанні останньої художньої книги. Вірніше, саме завдяки їм на світ і з'явився роман "Одаренок".
- Кількаразовий переможець "Коронації слова" Валентин Терлецький озвучив думку, що
для письменника головне, аби було видано його книгу.
А що для вас, як для митця, найголовніше?
- Видати книгу - це, лишень, половина справи. Для мене важливіше - аби книга потрапила до рук читачів. Неважливо, в якому форматі - друкованому чи
електронному. Хоча б і в електронному, але щоб обов'язково її було прочитано. Аби було донесено до людини те, що саме я хотів виразити своєю книгою.
Знаєте, книжки зараз дуже дорого коштують. Після того, як книга вийшла з видавництва та потрапила до книгарні, її вартість збільшується,
як мінімум, вдвічі. І далеко не всі можуть книгу придбати. А який тоді сенс від книги, яка роками лежатиме на прилавку? Тому я всіляко підтримую
колег-письменників, які віддають частину своїх книг безкоштовно до дитячих бібліотек - це дуже важлива та корисна справа!
Сьогодні недостатньо того, аби тільки написати та видати книгу, ще важливо допомогти їй потрапити, безпосередньо, до рук дитини.
- Ви - організатор і викладач літературного гуртка, суддя ряду творчих письменницьких конкурсів і фестивалів, учасник десятки найкращих
дитячих письменників Європи. як, на вашу думку, найлегше та найкраще прищеплювати дітям, молоді та дорослим любов до читання книжок?.
- Чесно кажучи, від своїх гучних титулів хотілось би дистанціюватись. Оскільки головне - це моя письменницька праця. Й оцінювати мене має, в першу чергу,
читач. На щастя, ще є сили, є молодість, є бажання працювати та творити. Звідсіля й ще моя бурхлива "навкололітературна" діяльність: конкурси, фестивалі,
гуртки й т.п.
А любов до книжок прищепити неважко. По-перше, необхідно починати читати книжки дитині якомога раніше. Спочатку вголос, а по мірі дорослішання, вже
давати читати книжки самостійно. По-друге, це власний приклад. Якщо книга у вас вдома займатиме "почесне" місце під ніжкою стільця - це буде одне
ставлення дитини до книжок. Якщо ж діти часто бачитимуть вас з книгою в руках, а самі книжки буде акуратно розміщено в спеціальній шафці й ви за ними
доглядатимете, як за власною дитиною - то й їхнє ставлення буде відповідним.
- Що б ви могли побажати юним та дорослим книголюбам, поетам- і письменникам- аматорам?
- Прислуховуйтесь до себе, до того, що кажуть ваша душа, ваше серце. Письменництво - це надзвичайно важка праця. Необхідно бути на сто процентів
впевненим в тому, що саме це - ваше покликання, перед тим, як обирати собі цю професію. А ще не забувати одну просту істину: гарний письменник,
в першу чергу, це гарний читач.
Читайте якомога більше книжок різних жанрів, різних культур, різних епох. Впевнений, - це допоможе зробити вам вибір правильним!
