12

 

ТАМ АНГЕЛ ВИТАВ…

Ти знаєш там ангел витав
над полем над спаленим полем
солдатам молитви читав
стискаючи губи від болю
 
ти знаєш там ангел витав
ув очі вдивлявся незрячі
я бачив я чув не питай
як ангел витає і плаче
 

ДНЯМИ ХОВАЛИ СОЛДАТА

днями ховали солдата
з АТО
усього двадцять три
над гробом схилилася мати
і дві молоденькі сестри
 
і кожен казав як годиться
лунали красиві слова:
комбат вояки очевидці
священник сільський голова
 
а мати дивилась на тіло
і слів тих не чула чомусь
лиш зболено так шепотіла:
"Синочку!.. Павлусю!... Павлусь!.."
"Кровинко моя... Моя доле...
Вставай!.. Пробудись!.. Ти не вмер!
Для кого я шила сорочку?..
Для чого ми ́ жити тепер?.."
 
а далі немов заніміла
неначе урвалась струна
коли мов кораблик поплила
двором дерев ́яна труна
 
стояла заплакана мати
і дві молоденькі сестри
із сином простилися, з братом,
навік у його двадцять три

ЧОРНИЙ СНІГ….

Дві шеренги щити і солдати
спалахнуло на мить з-під дахівки
Ти жадав цілий світ обійняти
а упав обійнявши бруківку
 
Ти летів брате, наче, в безодню
збитим птахом розкинувши крила
до землі у обійми холодні
чорним снігом земля застелила
 
пригорнула мов мати до себе:
"Люляй, люляй навіки, синочку!"
чорним снігом нахмурене небо
візерунки на твоїй сорочці
вишивало
шиття чорно-біле
а на серці - скривавлена квітка
"Люляй, люляй, синочку мій милий"...
обірвалась життя біла нитка

Поділися з друзями цим твором у своїх соцмережах