В душі вирують гнів і страх,
Майбутнє вдалині, як пляма.
Життя – страшна зловісна гра,
В якій не дорожать життями.
І лютий безум до нестями
Ховає світло, мов чадра.
Уп'явся чорний жах зубами
В уламки віри і добра.
І час, безсилий, аж заплакав,
Йому закритий шлях назад.
Хоч він залишив людям знаки
В минулому і все сказав,
Вони нові будують плахи –
Не всі повірили сльозам.
