Що буде

А що буде,коли мене не стане?
Чи зміняться протяжності у днів?
Чи зрозумілим стане неосяжне?
А чи знайдуть тлумачення до слів? А що буде,коли мене навіки
З собою закликочуть журавлі?
Коли мої заплющені повіки
Назавжди задрімаються у сні? А що тоді, коли уже не буде
Мені назад у світ цей вороття?
Чи зможуть десь сказати чужі люди,
Що я дарма розтратила життя?

А я пишаюсь А я пишаюсь тим,що українка. Що народилася на цій землі, І тим,що моя мати-Україна, Що доля така випала мені.   А я пишаюсь тим,що синє небо, І кущ калини під вікном горить. Та дух свободи, що усім нам треба, Тут синьо-жовтим стягом майорить.   Земля палає Земля в вогнях палає, Чорніє небокрай. Шум вуличний стихає, Стихає й водограй. Десь місяць в потемнінні запалює зірки. У сни усе полине, У чарівні казки. А ніч усе фарбує Чорнилом синю даль, Прозорістю чарує Нас місяця кришталь. Осінній стихне вечір. Померкнуться вогні, За вікнами лиш вітер Продме свої пісні.

Час спливає без упину Час спливає без упину, Залишаючи думки. Омиваються дощами у минувші дні стежки. Пролітають наче вихор Цілі миті та роки. Нам майбутнє щохвилинно Пише в збірку загадки. Час у пам'яті карбує Витрачаючи життя. Тим, що буде інтригує Невідоме майбуття. І отак життя спливає, Відібравши кожну мить. З гідністю зуміє жити, Той, хто час навчивсь цінить.   Що буде У серці,жилах і думках Хранитиму тебе до згину. Знайдемо ми до волі шлях, Моя преславна,Україно!   Я вірю в тебе і живу, І віра ця мене лікує. Я на колінах помолюсь, Нехай Господь мене почує.   Я попрошу для неба мир, А для людей духовні сили. О, Боже, Господи,храни Мою країну від могили!